Соціальна безпека та захист

Соціальна безпека та захист є визначальним напрямом внутрішньої політики держави. Вона забезпечує захист прав людини, створює передумови для розширеного відтворення людиною своєї діяльності та для стабільності суспільної системи. Соціальний захист будь-якої держави передбачає визначення глибинних тенденцій розвитку в усіх сферах соціального буття й соціальної безпеки людини та цілеспрямований вплив на них суб’єктів управлінської діяльності. Політика такого типу має створити необхідний економічний механізм для розв’язання суперечностей як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру в економіці, політиці, правових, соціальних, духовних відносинах суспільства, міжособистісних соціальних зв’язках людей, тих чи інших аспектах і тенденціях розвитку та функціонування, що впливають на соціальне буття, соціальне самопочуття та безпеку людини. Пріоритетами соціального захисту є створення умов для забезпечення достатнього життєвого рівня населення, розвитку трудового потенціалу, формування середнього класу, недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів, проведення пенсійної реформи, надання адресної підтримки незахищеним верствам населення, всебічного розвитку освіти, культури, поліпшення охорони здоров’я населення. Тож завданнями соціального захисту є забезпечення ефективного розвитку соціального простору життєдіяльності, здійснення заходів щодо задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб членів суспільства, врегулювання процесів соціальної диференціації, що відбувається у суспільстві, підняття суспільного добробуту на рівень загальноприйнятих міжнародних стандартів. Звертається увага на актуальні проблеми вітчизняної соціальної політики в сфері соціального захисту населення та напрями і орієнтири її реформування. Зміст лекцій відповідає вимогам Державного освітнього стандарту вищої професійної освіти в галузі соціальних та поведінкових наук з дисципліни «Соціальна безпека та захист».