Друга хвиля інституціоналізації соціології в Україні та в Київському університеті як провідному осередку освіти й науки країни починається в 1960-ті роки, коли держава усвідомлює потребу отримання зворотного зв’язку від суспільства задля свого збалансованого розвитку. Однак попервах посередницька роль соціології між державою та населенням допускалася лише в питаннях організації виробничої діяльності, оскільки влада продовжувала розглядати населення насамперед як трудовий ресурс, а не як суб’єкта політичної та споживчої діяльності. Тому знадобилися ще двадцять років і початок незворотної демократизації радянського суспільства, щоб у Київському університеті поруч із двома іншими провідними університетами СРСР почалася підготовка професійних соціологів. Відтоді потреба в цих фахівцях стала масовою на всіх рівнях функціонування суспільства, ринку та держави.
Цей процес розпочався з того, що в 1961 році на філософському факультеті Київського університету з ініціативи професора Павла Копніна був створений перший соціологічний підрозділ – Лабораторія конкретних соціологічних досліджень під керівництвом доцента Михайла Гончаренка. Співробітники лабораторії займалися дослідженням ціннісних орієнтацій та мотивів трудової діяльності населення, робочого та вільного часу, шлюбу, сім’ї та відносин на виробництві. Сфера дослідницьких інтересів лабораторії не виходила за межі практичних проблем організації виробничого процесу та побуту трудових ресурсів, оскільки можливості узагальнення обмежувалися догматичною офіційною ідеологією країни.
Вернер Шубьо (Мюнхенський університет імені Людвига-Максиміліана) дарує факультету соціології та психології у особі декана Володимира Воловича комп'ютерний клас, об'єднаний локальною мережею під управлінням Novell 2. 1992 рік
На тому ж факультеті в 1979 році створюється кафедра соціології, керувати якою доручили доцентові Михайлу Гончаренку. Студентам, які спеціалізувалися на кафедрі, читалися курси з організації соціологічного дослідження, застосування математичних методів у соціології, дослідження громадської думки, прогнозування соціальних процесів та різних аспектів участі населення у виробничих процесах. Потреба в фахівцях, які володіють такими знаннями й навичками, надзвичайно зросла для забезпечення керованості країни в умовах розширення свободи й вибору населення в кінці 1980-х років. Тому в 1986 році уряд дозволив створити три відділення соціології в провідних університетах країни: в Київському, Ленінградському та Московському, – щоб готувати на них дипломованих соціологів. Тож 21 серпня 1986 року на спеціальність «прикладна соціологія» філософського факультету Київського університету був зарахований 21 студент, яким у 1991 році судилося стати першими дипломованими соціологами України. Так соціологія нарешті отримала офіційне визнання в Київському університеті та Україні загалом.
В квітні 1991 році на основі відділень соціології та психології філософського факультету створюється окремий факультет соціології та психології, деканом якого стає професор Володимир Волович, відомий в СРСР фахівець з методології соціологічних досліджень. Уже через два місяці новостворений факультет випускає перших фахівців-соціологів України, набраних на навчання в 1986 році ще на філософський факультет. Під керівництвом Володимира Воловича (1991–2001) та наступного декана Володимира Євтуха (2001–2007) на факультеті відбувалося закладення основ для подальшого розвитку соціологічної професії в Україні: відкриваються нові кафедри (методології та методів соціологічних досліджень у 1990 році, галузевої соціології в 1992-му та загальної соціології в 2003-му), розвивається співпраця для проходження виробничої практики з комерційним та державним секторами, видаються перші підручники та довідники, започатковуються перші наукові журнали, розвивається міжнародна співпраця та відбувається невпинне підвищення кваліфікації викладачів відповідно до кращих міжнародних зразків.
Наростання процесів демократизації та лібералізації України призвело до того, що попит на соціологів став повсюдний, адже вони є незамінною ланкою для ефективної взаємодії влади з громадянами та виробників зі споживачами в умовах свободи вибору. До цього додалася поява нового явища в Україні на початку 2000-х років – так званого «третього сектору», або мережі недержавних організацій, яка гостро потребувала фахівців з вивчення соціальних проблем та розробки стратегій їх подолання. Як провідний ВНЗ, що започаткував професійну соціологію в Україні, Київський національний університет 15 квітня 2007 року реструктуризує факультет соціології та психології, виділивши з нього окремий факультет соціології, щоб забезпечити соціологічній освіті оптимальні умови для подальшого зростання. Деканом новоствореного факультету обрали доцента Андрія Горбачика, відомого розробника комп’ютерних програм для статистичного аналізу соціологічних даних та керівника низки міжнародних дослідницьких проектів.