ArtDei
Дорога в Вічність – шлях до небуття,
Чи може крила понесуть у височінь?
Минущі смерть, пітьма і забуття,
Метелик знає: лялечка – лиш тінь.
Дорога у Вічність
Вночі 10 червня 2022 року зупинилося серце видатного вченого, організатора та ентузіаста науки, педагога, Вчителя, Людини – Юрія Івановича Яковенка. Сум і гіркота цієї втрати для родини, друзів, колег, всіх, хто знав Юрія Івановича, безмежні. Але ця трагічна подія спонукає нас до того, щоб пригадати віхи життєвого шляху, досягнення, оцінити спадщину покійного.
Юрій Іванович народився 26 березня 1950 р. у м.Києві. Батьки плекали у сина потяг до передових наукових знань, який він зберіг на все життя. У 1974 році закінчив Київський державний (нині – національний) університет імені Тараса Шевченка. З того часу і до останку Університет був для Юрія Івановича alma mater, де він виріс від студента механіко-математичного факультету до завідувача кафедри галузевої соціології. Саме з соціологічною наукою пов’язав своє життя майбутній професор Яковенко, здобувши наукові ступені кандидата філософських та доктора соціологічних наук. Таке нечасто трапляється в галузі суспільствознавства, проте і кандидатська, і докторська дисертаційні роботи вченого досі вважаються засадничими. Багато зробив він для розвитку вітчизняної соціології, працюючи секретарем відділення Інституту філософії, а потім вченим секретарем Інституту соціології НАН України. Очоливши кафедру галузевої соціології професор Яковенко вів активну науково-педагогічну, просвітницьку, громадську діяльність. Величезну роль у піднятті професійного рівня науковців мала діяльність Юрія Івановича як розробника нових нормативних вимог до кандидатських і докторських дисертацій колишньої ВАК України, які продовжують діяти і нині. На роботі у Правлінні та у складі комітетів САУ Юрій Іванович переймався питаннями методології соціологічної науки, взаємодії соціологічних шкіл різних регіонів України (особливо дружні та плідні відносини склалися у нього з Запорізькою та Харківською соціологічними школами). Одним із здобутків Юрія Івановича цього періоду є організація регулярного проведення Всеукраїнських студентських олімпіад з соціології, через які пройшли чимало сучасних українських соціологів.
Але професією та покликанням професора Яковенка все-таки завжди залишалась академічна наука. Результатом його пошуків, роздумів та досліджень стало більше 200 публікацій – статей, монографій, підручників та посібників. Серед них такі відомі колективні та особисті праці як «Поштове опитування у соціологічному дослідженні», «Вступ до соціальної когнітології», «Образ світу та комунікація», «Проблема артефакту в соціології (історико-теоретичний аналіз)», «Соціальний розвиток», «Соціологія освіти: Навчальний посібник», «Соціологія: Основи загальної, спеціальних та галузевих теорій: підручник». Багато уваги вчений присвятив спеціальним та галузевим соціологіям, соціології простору, проблемам епістемології та методології соціального пізнання, метасоціології та соціології соціології.
Як член редколегій багатьох періодичних видань, Вчених рад Юрій Іванович здійснював колосальну роботу з забезпечення функціонування інфраструктури наукової діяльності в Україні, публікації результатів наукових досліджень та підготовки кваліфікованих професійних кадрів. Професор Яковенко підготував достойну наукову зміну – спеціалістів, магістрів, кандидатів та докторів наук, причому був і залишився для них не тільки викладачем та керівником, а й Вчителем у широкому розумінні цього слова, тобто людиною, яка ділилася не лише знаннями, а й життєвою мудрістю, навчала вчитись самим та вчити інших.
За життя досягнення Юрія Івановича були відзначені різноманітними державними та галузевими грамотами, медалями, нагородами. Він є заслуженим працівником освіти України. Справжньою честю для вченого стало б запровадження премії для науковців та конкурсу його імені. Але найбільшим визнанням завжди була для Юрія Івановича вдячність учнів, живий інтерес колег, обговорення його ідей, зауважень, пропозицій. Такою він був особистістю – принциповою до жорсткості, кришталево чесною, вольовою, сильною, здатною довести до результату будь-яку справу, яку вважав достойною. Але при цьому залишався людиною щирою, гостинною, доброзичливою до тих, хто так само як і він ставив на перше місце Істину та Обов’язок. І таким ми запам’ятаємо його назавжди.
Останні роки життя вченого були затьмарені хворобою та важкою втратою – минулого року пішла з життя кохана дружина та вірна соратниця Алла Казимирівна Яковенко. Цей важкий удар долі підірвав здоров’я, але не позбавив Юрія Івановича сили духу та ясності розуму. У 2021 р. вийшла колективна монографія за участю професора Яковенка, присвячена доробку Толкотта Парсонса. До останнього дня життя він продовжував готувати статті, спілкуватись з колегами, будувати плани на майбутнє. Отак, у роздумах і невтомній праці завершилась земна путь нашого колеги та почався його шлях у Вічність.
Висловлюємо щирі співчуття родичам та близьким Юрія Івановича.
Колектив факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.